Скарлатина – це інфекційне захворювання, яке викликається бактерією, відомою як стрептокок групи А. Вона передається повітряно-краплинним шляхом і найчастіше вражає дітей віком від 5 до 15 років. Скарлатина проявляється у вигляді висипів на шкірі, високої температури та болю у горлі.
Однією з основних ознак скарлатини є поява характерної висипки на шкірі. Вона починається на шиї та грудях, а потім поширюється по всьому тілу. Шкірні висипання при скарлатині мають яскраво-червоний колір та схожі на сонячний опік. Їхня поверхня гладка і блискуча, а через кілька днів починає лущитися.
Крім того, у хворих на скарлатину спостерігається висока температура тіла, яка може досягати 39-40 градусів. Вона супроводжується загальним нездужанням, слабкістю та головним болем. Також при скарлатині виникає біль у горлі, який може посилюватися при ковтанні та призводити до труднощів у мовленні та травленні.
Ознаки скарлатини | Що робити |
---|---|
Гострий початок скарлатини | Зверніться до лікаря |
Висока температура | Відпочинок, прийом рідини, застосування жарознижувальних препаратів |
Почервоніння мови | Промивання ротової порожнини, використання м'яких продуктів харчування |
Висипання на шкірі | Використання пом'якшувальних та заспокійливих засобів для шкіри |
Набряк гланд | Застосування протизапальних препаратів, полоскання горла |
Чи можна лікувати скарлатину вдома?
Лікування скарлатини Якщо хвороба протікає у легкій формі, пацієнт перебуває вдома. Госпіталізація потрібна у серйозних випадках при розвитку ускладнень. Протягом 10 днів пацієнт повинен дотримуватися постільного режиму.Збережена копія
Як визначити скарлатина чи ні?
Серед найпомітніших симптомів скарлатини – дрібноточковий висип на тлі червоної шкіри. Висипання зазвичай поширюється по всьому тілу і особі. У природних складках (наприклад, пахвових областях або під сідницями), на бічних поверхнях тулуба реєструється найбільша кількість висипань.
Чим лікують скарлатину?
Хворому рекомендовані постільний режим, дієта, що щадить. Для боротьби зі збудником при скарлатині застосовуються антибіотики з групи пеніцилінів або цефалоспоринів. Додатково використовуються антисептичні, нестероїдні протизапальні та протиалергічні препарати.